«Записки з підпілля» Достоєвського — це бурхливі зізнання безіменного, злобного колишнього урядового службовця з Петербурга. Поділена на дві частини, повість спочатку досліджує філософське заперечення оповідачем утопічних ідеалів і сліпої віри в розум, а потім розповідає про епізоди його відокремленого життя. Слухачі будуть вражені цією новаторською екзистенційною працею — однією з перших, що досліджує ірраціональні глибини людської психіки. Чорний гумор, психологічна проникливість і критика новітньої сучасності роблять цю повість 1864 року обов’язковою для шанувальників філософської прози.